Dj Taras - Катерина

Кохайтеся чорнобриві тани з москалями
Во москалі чужі люди роблять лихо з вами
Москаль любить, жартуючи, жартуючи кине
Піде в свою московщину, а дівчина гине
Якби сама, ще б нічого, а то й стара мати
Що привела на світ, в божий мусить погибати
Серцем я не співаючи, коли знає за що
Люди серця не побачать, а скажуть ледач
Кохайтеся чорнобриві тани з москалями
Во москалі чужі люди знущаються вами
Знущаються вами
Не слухала
Катерина, ні батька, ні неньки
Полюбила москалика, як знало серденько
Полюбила молодого, в садочок ходила
Поки себе свою долю там занапастила
Кличе мати вечерати, а донька не чує
Де жартує з москаликом, там і заночує
Не дві ночі карі очі любо цілувала
Поки слава на все село недобрая стала
Нехай собі ті є люди, що хотять, говорять
Вона любить, той не чує, що вкралося горе
Прийшли вісти недобрі, її в поход затрубили
Пішов москаль ту речину, в катрусю накрили
Не щулася, та й байдуже, що коса покрита
За милого, як співати, любить потужити
Обіцявся чорнобривий, коли не загине
Обіцявся вернутися, тоді
Катерина
Буде собі московкою, забудеться горе
А поки що нехай люди, що хотять, наворять
Не журиться
Катерина, слізоньки втирає
Бо дівчата на улиці, без неї співають
Не журиться
Катерина, вмиться сльозою
Возьме бідра о півночі, піде за водою
Щоб вороги не бачили, прийде до криниці
Стане собі під калину, заспіває гриця
Виспівує, вимовляє, аж калина плаче
Вернулася і раде
Енка, що ніхто не бачив
Не журиться
Катерина, і гадки не має
У нове
Енки, хоч темноці вікно виглядає
Виглядає
Катерина, минуло півроку
Зануди і локоло, серця закололо боку
Не здужає
Катерина, ледве-ледве тише
Вичуняла та взапічку дитину колише
А жіночки лихо дзвонять, матері глузують
Що москалі вертаються, та в неї ночують
В тебе дочка
Чорнобрива, та ще й не єдина
Гамуструє у запічку московського сина
Чорнобривого придбала, мабуть, замовчила
Бодай же вас цокотухи та злідні побили
Як ту матір, що вам на сміх сина породила
Катерина, серце моє лишенько з тобою
Де ти в світі подійнешся з малим сиротою
Хто спитає, привітає безмилу в світі
Батько, мати, чужі люди, тяжко з ними жити
Вичуняла
Катерина, оцю не квартир
Поглядає на уліцю колиш единку
Поглядає, нема-нема, чи тоши не буде
Пішла в садок поплака, так дивляться люди
Зайде сонце,
Катерина по садочку ходить
На рученьках носить сина, очі ці поводить
Зеленіють по садочку чешні та вишні
Які перше виходила,
Катерина вийшла
Вийшла, та вже не співає, як перше співала
Як по скалям молодого вишник дожидала
Не співає
Чорнобрива, кляне свою долю
А тим часом вороженьки чинять свою волю
Кують речі недобрі, і що має робити?
Якби милий
Чорнобривий умів би спинити
Так далеко
Чорнобривий не чує, не бачить
Як вороги сміються, і як
Катруся плаче
Може бити
Чорнобривий за тихим
Дунаєм
А може вже в московщині другую кохає