Кошик Добра - Помиляюся в людях знов не туди

Помиляюся в людях, знов не туди
Вірю слову красивому, а воно з води
І до серця пускаю, хто грає в кіно
А тоді розумію, не те, не воно
Я шукала тепло, де була лиш зима
Я давала всім шанс, хоч боліла сама
Відчуваю нутро, хто із тих, та хто свій
І повір, не зламаюсь, ти навіть не мрій
А серце моє, не залізо, не лід
Хай били, та в ньому залишився слід
Я вірю, що є серед фальш і брехні
Хтось той, хто не зрадить ніколи мені
Я вірю, що є не слова плече
Хто в тиші залишиться і не втече
Помиляюсь, та знову живу йду
Бо не зраджую серце, бо правду несу